Отримав Подання, Валуєв розпорядівся підготуваті листа на имя Олександра II [17]. Звертаючися до царя Стосовно малоросійських видань, министр переказав текст Подання Новицького. Такоже ВІН звернув Рамус царя на том, что Ранее «твори малоросійською мовою мали на увазі лише освічені класи Південної Росії, нині ж прихильники малоросійської народності звернули свої види на масу неосвічену». Валуєв пропонував Розглянуто питання про видання українських книг для народу спільно з міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду и шефом жандармів. До качана такого «сукупного обговорення», министр Валуєв Зробив Розпорядження по цензурному відомству, щоб «дозволялися до друку тільки твори малоросійською мовою, що належать до галузі красного літератури; пропуск же книг тією мовою релігійного змісту, навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу призупиниться до дозволу справжнього питання ».
Імператор наклалася резолюцію: «Височайше наказано виконати. С.-Петербург, 18 липня 1863 »[17].
За кілька днів до Підписання циркуляру М. Костомаров Виступивши у газеті «День» Із спростування вігадок про солідарність українофілів з поляками [3]. ВІН намагався такоже звесті дело лишь до намірів викладання українською мовою в початковій школі. Цей Виступ, як и Аудієнція українофілів у міністра внутрішніх справ, успіху НЕ МАВ. Валуєв у своєму Щоденнику лишь цінічно-прінізліво відзначів, что Костомаров БУВ «сильно спантеличений призупиненням популярних видань на Хохольском говіркою», а ВІН [Валуєв] «прямо і категорично оголосив йому [Костомарову], що прийнята мною міра залишиться в силі».
1.3 Емський указ: вітіснення української мови з культурної СФЕРИ и обмеження ее побутовим вжитку
Свою Назву Емський указ получил от німецького міста Бад Емс, де Олександр II ВНІС поправки и подписал підготовленій спеціальною комісією указ. До складу КОМІСІЇ увійшлі министр внутренних дел Олександр Тімашев, министр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов и помічник попечителя Київського навчального округу Михайло Юзефович. Вважається, что виданя указом передував меморандум, надісланій імператору Юзефовичем, в якому тій заявляв, что українці хотят «Вільної України у форме РЕСПУБЛІКИ з гетьманом на чолі" [9].
Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляр 1863-го року. Указ забороняв [9]:
· Ввозіті на теріторію Російської імперії з-за кордону книги, напісані українською мовою без спеціального дозволено;
· Відаваті русски оригінальні твори и делать переклади з іноземних мов, тексти для нот;
· Друкувати будь-які книги українською мовою;
· ставити українські театральні вистави (запретили Знято у тисячу вісімсот вісімдесят один р.);
· Влаштовуваті концерти з Українськими піснями;
· Вікладаті українською мовою в початкових школах.
дозволялося відаваті русски історичні літературні пам'ятки та художні твори, но лишь за умови їх написання согласно з загальноросійською орфографією та Отримання попередня Дозволу на публікацію від Головного управління у справах для друку. Місцевій адміністрації наказувано посіліті нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вілучені книги українською мовою, что НЕ відповідають зазначену Вимогами.
На підставі Емський указом Було Закрито Південно-Західний Відділ Російського географічного Товариства у Києві, Припін видання «Кіевского телеграфу», ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М. Драгоманова, Ф. Вовка , М. Зібера, С. Подолинський та ін.). У 1878 на Парізькому літературному конгресі М.Драгоманов Виступивши на захист української мови і культура и різко засудити Емський указ.
Емський указ не БУВ Скасований Офіційно, однак Втратили Чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого «Маніфеста Громадянських свобод» імператором Миколою II.
Вперше повний текст указу за журналом Особливої ??Наради для припинення українофільської пропаганди Було оприлюднено у книжці Ф. Савченка «Заборона українства тисячу вісімсот сімдесят шість р.» Сторінки 381-383.
У 1896-1900 роках Київський цензурний комітет щорічно забороняв НЕ менше, чем 15% українських видань, что Суттєво перевіщувало запретили относительно видань іншімі мовами, там ця Заборона стосувалася 1-2%.
Чи не Випадкове були царські репресії проти Галичини, коли ее Було зайнятості +1914 року російськімі військамі. Аджея после валуєвської запретили 1 863 року, а особливо после запретили емської, Галичина, яка булу в складі значний ліберальнішої...
