ивності окремих елементів оригіналу та перекладу, обумовленої як відносинами між мовами, які беруть участь в перекладі, так і внелінгвістіческой чинниками, що впливають на хід перекладацького процесу. Додатковим методом отримання такої інформації може служити опитування інформантів, в якості яких використовуються особи, що володіють необхідним двомовністю та досвідом перекладацької діяльності. У процесі опитування інформанта пропонуються для перекладу відрізки оригіналу, містять лексичні одиниці або синтаксичні структури, що представляють певні перекладацькі труднощі.
Основою теорії перекладу є загальнолінгвістичних положення, що визначають характер розгляду та вирішення власне перекладацьких проблем. У ході розробки лінгвістичної теорії перекладу була продемонстрована некоректність «теорії перекладається». Розгляд перекладу з позицій мовознавства чітко визначило неможливість повної тотожності змісту оригіналу і перекладу. Мовну своєрідність будь-якого тексту, орієнтованість його змісту на певний мовний колектив, що володіє лише йому притаманними «фоновими» знаннями та культурно-історичними особливостями, не може бути з абсолютною повнотою «відтворено» на іншій мові. Тому переказ не припускає створення тотожного тексту і відсутність тотожності не може служити доказом неможливості переведення. Утретє якихось елементів перекладного тексту при перекладі не означає, що цей текст «непереказу»: така втрата зазвичай і виявляється, коли він переведений і переклад зіставляється з оригіналом. Неможливість відтворити в перекладі якусь особливість оригіналу - це лише частковий вияв загального принципу нетотожності змісту двох текстів на різних мовах (а якщо говорити про «абсолютної тотожності», то й двох текстів на одній мові, що складаються з неоднакового набору мовних одиниць). Відсутність тотожності аж ніяк не заважає перекладу виконувати ті ж комунікативні функції, для виконання яких був створений текст оригіналу. Відомо, що в змісті висловлювання є елементи сенсу, які не мають значення для даного повідомлення, а «нав'язуються» йому семантикою мовних одиниць. Наприклад, повідомлення «Хороший студент не прийде на заняття непідготовленим» явно має на увазі не тільки «студентів», а й «студенток», і чоловічий рід слова «студент» для нього нерелевантен. Однак у російській (як і у французькій і німецькій) мові не можна спожити іменник, що не відтворюючи значення роду, хоча це було б не потрібно для повідомлення або навіть суперечило б його змістом, як у нашому прикладі. Якщо в перекладі на англійську мову вказівка ??на рід втрачається, то з точки зору комунікації така втрата не тільки не істотна, але навіть бажана. Абсолютна тотожність змісту оригіналу і перекладу не тільки неможлива, але і не потрібна для здійснення тих цілей, заради яких створюється переклад.
Перекладацька діяльність за визначенням носить посередницький характер, оскільки її мета полягає в тому, щоб зробити доступним для читачів перекладу повідомлення, зроблене автором оригіналу іншою мовою. Іншими словами, завдяки перекладу забезпечується можливість спілкування між людьми, що говорять на різних мовах, можливість міжмовної комунікації. Для створення повноцінного перекладу перекладач повинен брати до уваги характерні особливості автора повідомлення (джерела інформації) і тих одержувачів (рецепторів) інформації, для яких призначалося це повідомлення, їх знання та досвід, яка відображається у повідомленні реальність, характер і особливості сприйняття людей, яким адресується переклад, і всі інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на хід і результат перекладацького процесу. Тому лінгвістична теорія перекладу розглядає переклад в широких рамках міжмовної комунікації і вивчає всі її аспекти та визначальні чинники як власне мовні, так і зовнішні по відношенню до мови, але прямо або побічно впливають на вибір мовних одиниць у процесі перекладу.
Подібно до того як в процесі мовного спілкування однією мовою тексти для мовця й для слухача визнаються комунікативно рівноцінними і об'єднуються в єдине ціле, так і текст перекладу визнається комунікативно рівноцінним тексту оригіналу. Завдання перекладу - забезпечити такий тип міжмовної комунікації, при якому створюваний текст мовою Рецептора (на «переводящем мовою» - ПЯ) міг би виступати в якості повноцінної комунікативної заміни оригіналу і ототожнюватися Рецепторами перекладу з оригіналом у функціональному, структурному і змістовному відношенні.
Функціональне ототожнення оригіналу і перекладу полягає в тому, що переклад як би приписується автору оригіналу, публікується під його ім'ям, обговорюється, цитується та ін. так, як ніби він і є оригінал, тільки іншою мовою,
Змістовне ототожнення оригіналу і перекладу полягає в тому, що Рецептори перекладу вважають, що переклад повністю відтворює зміст оригіналу, що в ...
