зіставленні доводиться порівнювати не окремі фонеми, слова чи граматичні форми, але компоненти цих одиниць. При мікролінгвістіческой методикою дослідження йде в глиб мовних форм, завдяки чому виявляються характерні особливості мов в цілому. Приклади показують її распространіми на одиниці різних рівнів мови. Дійсно, простий перелік фонем у двох порівнюваних мовах недостатній. Важливо зіставити їх по їх розпізнавальних ознаками, і в такому випадку виявляється переважне використання тих чи інших ознак в тій чи іншій мові. Так, наприклад, виявляється, що на рівні мовлення у французькій мові більше представлена ​​відкритість голосних, ніж у російській, з іншого боку французькі голосні є за місцем артикуляції передніми або задніми, тоді як в російській мові переважають голосні середнього ряду. Це, в кінцевому рахунку, відображає особливості роботи апарату артикуляції при користуванні відповідними мовами. Недостатньо відзначити відносно велику частотність дієслів руху в російській мові порівняно з французькою. Якщо провести компонентний аналіз цих дієслів, то виявиться, що в російської мови переважаючим компонентом є В«спосіб пересуванняВ» (часто з напрямком руху, яке виражається префіксом), тоді як у французькому тексті - компонент В«напрям рухуВ», який виражається самим дієслівним коренем. Це показує, які риси ситуації, об'єктивної реальності відображає насамперед у побудові висловлювання мовець на тому й іншому мовою. Компонентний аналіз дозволяє наочно показати відносну надмірність або економію в організації висловлювання на порівнюваних мовах. Так, зіставляючи російську фразу Я прийшла з її англійським еквівалентом, ми можемо бачити, що обидві фрази в сукупності відображають сім розпізнавальних рис дійсності (особа діяча, його стать, характер руху, напрямок руху, минулий час, завершеність дії, зв'язок дії з моментом мовлення ), але тільки три з них (особа, напрямок руху, минулий час) представлені в обох висловах, інші чотири відображені в одному з двох мов і виступають як лексико-граматичні обов'язкові категорії, не пов'язані безпосередньо з необхідністю описати дану ситуацію. Подібний аналіз показує, що в мові на рівні його реалізації відбиває внеязиковую дійсність саме по собі і що підказується лише мовною системою; він дозволяє відокремити загальне від специфічного національно-мовного. Він дозволяє відокремити обов'язкові мінімальні елементи висловлювання, необхідні для точного опису ситуації, від надлишкових елементів, вживання яких обумовлено лише системою даної мови. p align="justify"> Велику роль у порівняльних дослідженнях грає контекстуально-функціональний аналіз. Він має два аспекти: якісний і кількісний. При якісному контекстуальному аналізі відзначаються розбіжності у використанні тих чи інших форм і структур у промові на двох мовах. Однак сам по собі якісний аналіз не може бути визнаний достатнім: завданням контрастивного аналізу є виведення мовних тенденцій, а це неможливо без певних кількісни...
