і практичної діяльності.
У процесі розвитку колективу формуються відносини взаємної відповідальності особистості перед колективом і колективу перед кожним членом. Домогтися гармонійного поєднання всіх видів відносин в дитячому колективі складно: виборчі відносини членів колективу один до одного будуть існувати завжди, як і виборчі відносини до різних видів діяльності, до їх змісту, засобів і методів досягнення мети. p> У ситуації спілкування з ровесниками дитина більш самостійний і незалежний. Саме в процесі взаємодії з рівними партнерами дитина набуває такі якості, як взаємна довіра, доброта, готовність до співпраці, уміння ладити з іншими, відстоювати свої права, раціонально вирішувати виникаючі конфлікти. Дитина, що має різноманітний позитивний досвід взаємодії із однолітками, починає точніше оцінювати себе й інших, свої можливості та можливості інших, отже, зростає його творча самостійність, соціальна компетенція.
У дошкільному віці відбуваються суттєві зміни в взаємодії дітей. У молодших дошкільних віках воно ситуативно, або ініціюється дорослим, нестійкий, короткочасно. У старших ж віках діти вже самі виступають ініціаторами спільної діяльності, їх взаємодія в ній стає тривалим, стійким, виборчим, різноманітним за формами.
Найбільш яскраво розвиток взаємодії і спілкування дітей проявляється у грі - провідної діяльності дошкільнят. Можливості співробітництва дітей можна поспостерігати і на заняттях, якщо створити для цього необхідні умови - запропонувати дітям спеціальні завдання, при виконанні яких вони будуть вступати у відносини співпраці - узгодження та супідрядності дій. Організація діяльності співпраці дітей на заняттях дозволяє дорослим впливати на спілкування дітей у грі, що стає дуже актуальним в старших дошкільних віках, коли зросла самостійність дітей знижує можливість дорослого контролювати і коригувати їх ігрову взаємодію.
Характер взаємодії і спілкування дитини, звичайно ж, залежить від особистісних особливостей: хтось охоче грає з більшістю дітей групи, хтось же тільки з 1-2, одні активні, агресивні в контактах, а хтось пасивний, підпорядковується іншим і т.п. Однак якими б то не були особистісні особливо сти дитини, основні тенденції розвитку взаємодії і спілкування залишаються загальними для всіх.
Поступово, оцінюючи однолітка, порівнюючи себе з ним, прислухаючись до оцінки своїх вчинків дорослими і товаришами, малюк підходить до реальної самооцінки. У старших дошкільників все частіше утворилася не прагматичне поведінка, коли моральний вчинок пов'язаний з вигодою для себе, а безкорисливе, коли поведінка не залежить від зовнішнього контролю, а його мотивом є моральна самооцінка [5]. <В
.
Глава 2. ГРА ЯК ЗАСІБ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Особливості і види гри у дошкільників
Для дітей від 1 до 7 років гра - важливий фактор пізнання навколишнього світу, освоєння рольових функцій, психічного розвитку особистості, її соціалізації та підготовки до майбутнього. Гра - один з видів людської діяльності. Як складне і цікаве життєве явище, вона привертала і привертає увагу людей найрізноманітніших професій: педагогів і психологів, письменників і артистів, фізіологів і філософів, математиків і т. д. У багатьох наукових трактатах на різноманітні теми, в художніх творах зустрічаються спостереження над іграми дітей і дорослих або судження про них. Чудові, психологічно тонкі картини дитячої гри намалювали В. Гюго, Л. Толстой. Свідченням живої історії нашої країни є ігри радянських дітей, описані А. Гайдаром, А. Барто, С. Михалковим і ін Глибокі судження про природу дитячих ігор, про право дітей на гру належать Олексію Максимовичу Горькому. У особливості дитячої психіки шукав причину дитячої ігри І.М. Сєченов. Щирість і безпосередність почуттів дітей у грі підмітив К.С. Станис-Лавський. p> Прийнято називати гру В«супутником дитинстваВ». У дітей дошкільного віку вона становить основний зміст життя, виступає як провідна діяльність, тісно переплітаючись з працею і навчанням. Багато серйозніші справи у дитини набувають форму гри. У неї залучаються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає; в процесі ігри активно працює його уява, пам'ять, посилюються емоційні і вольові прояви. За твердженням К.Д. Ушинського, в грі дитина В«живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя ... В»[6]. У силу цього гра виступає як могутній засіб виховання.
Створення педагогічної теорії гри можливо тільки на основі глибокого проникнення в сутність гри і її особливості.
Гра спрямована на орієнтування в предметній і соціальної дійсності і ї...