ії спілкування з носіями мови, що вивчається, що припускають доучивание в процесі взаємодії з ними, - надання допомоги, виправлення помилок, підказка тощо);
2) функції мови і найбільш адекватні варіанти їх реалізації (пошук і отримання інформації, вираз і з'ясування ставлення, вираз сумніву, задоволення, щастя, страху та ін);
3) кошти позначення і передачі загальних значень (існування, простору, часу, кількості, якості, мислення, відносини, вказівки);
4) засоби передачі відособлених (specific) значень в тематичних групах (ідентифікація особистості, будинок і домашнє вогнище, навколишнє середовище, повсякденне життя, вільне час і розваги, подорожі, відносини з іншими людьми, здоров'я і турбота про нього, освіта, покупки, харчування, обслуговування, пам'ятки і місця відвідування, мова, погода);
5) зразки мовного взаємодії (вони стосуються найбільш часто зустрічаються і використовуваних, як правило, фіксованих типів взаємодії, наприклад, в процесі вчинення покупок і замовлень, пошуку та отримання інформації, зустрічей з людьми, прогулянки по місту, впізнавання і називання часу, обговорення і т. п.);
6) типи текстів, аудитивні, друкованих та письмових матеріалів, які можуть бути або стати джерелами інформації, і відповідні їх сприйняття вміння;
7) перелік матеріалів, знання яких передбачає оволодіння мовою в соціально-культурному контексті (країнознавчі реалії, прийняті зразки спілкування, національні традиції, ритуали, звички, форми вираження ввічливості, жести і ін);
8) перелік умінь, якими повинен володіти учень, щоб компенсувати недоліки у володінні іноземною мовою (в процесі читання і слухового сприйняття іншомовного мовлення, говоріння і письма, у процесі взаємодії з носієм мови або більше досвідченим в мові співрозмовником);
9) перелік умінь, необхідних вивчаючому іноземна мова в усіх видах мовленнєвої діяльності, в роботі з різними джерелами, в самостійній роботі і самооцінці.
Поряд з вищепереліченим в кожному з названих рівнів встановлюється ступінь оволодіння і володіння засвоєним мовним і мовним матеріалом. Такий ступінь визначається в якості головного критерію прагматичної адекватності, яка передбачає збіг переданих та сприйнятих комунікативних намірів партнерів по спілкуванню або смислів їх висловлювань. Другим критерієм, більш високого порядку, при цьому стає ступінь ефективності спілкування. Від-повідно рівням Waystage і Threshold Level встановлюються шкали оцінки та самооцінки оволодіння і володіння іноземною мовою на основі використання багаторівневих шкал в спектрі від нульового до ідеального (експертного, наприклад) володіння мовою.
Для обох рівнів як моделей планованого володіння іноземною мовою визначені детальні, конкретні кількісні та якісні вимоги до формування вимовних і інтонаційних, лексичних та граматичних навичок. У Відповідно до них передбачені комунікативний, лексичний і граматичний мінімуми. У цілому Waystage розрахований на лексичний мінімум обсягом близько 900 лексичних одиниць плюс 23 групи позначень у відкритому переліку, Threshold Level - на 1800 лексичних одиниць плюс 47 груп позначень у відкритому переліку. Обидва рівні забезпечені комунікативно достатнім і автентичним граматичним матеріалом. Наявність відкритих переліків при цьому визначає динаміку інді виділеного розширення словника.
Визначення порогових рівнів для ряду західноєвропейських мов дозволило розробити короткострокові (до двох років) проекти, пов'язані з різними аспектами організації викладання іноземних язи-ков. Вони, зокрема, орієнтовані на створення нових, диференційованих навчальних програм, на подальшу розробку комунікативного підходу стосовно до різних форм навчання, на теоретичне обгрунтування і практичну реалізацію особистісно-орієнтованого та індивідуалізованого оволодіння іноземними мовами. Вони також передбачають самонавчання, професійно-орієнтоване навчання, оволодіння мовами-мігрантами, тестування комунікативної компетенції, оцінку і самооцінку володіння мовами, професійну підготовку та перепідготовку вчителів іноземних мов. Велика увага в міжнародних проектах Ради Європи приділяється розробці підходів, методик та умов використання сучасних технологій (Телекомунікацій, супутникового телебачення, інтерактивного відео, комп'ютерів, інших, більш традиційних аудіовізуальних засобів).
Розглянемо особливості методики комунікативного навчання в тому вигляді, в якому вона представлена ​​в рекомендаціях керівників і розробників вже згаданої Програми Ради Європи. Такі рекомендації узагальнені і систематизовані Джо Шилзом, провідним експертом секції сучасних мов Ради Європи в компендіумі "Communication in the modern languages ​​classroom".
На початку рекомендацій викладено вихідні позиції щодо цілей і умов навчання в рамках конкретної реалізації комунікативного підходи, їх відмінність від традиційних, стандартних.
Особливе місце при цьому відводит...
