, с 53], а отже, естетика ї психологія настількі взаємопов язані, что становляит один Бік перекладознавчу РОЗГЛЯДУ.Цілісній перекладознавчу аналіз, Який предлагает І. Франко, таким чином, містіть два складники - орієнтацію на текст та орієнтацію на суспільство.
перекладознавчу АНАЛІЗУ найбільше пріділяє уваги І. Франко у своих рецензіях на твори Т. Шевченка в німецькому перекладі С. Шпойнаровського 1904 й 1906 pp. [56, т. 35, с. 189-196] та на власний вірш «Каменярі» в польському перекладі С. Твердохліба 1911 р. [56, т. 39, с . 7-20]. У них І. Франко Вперше послуговується інтерпретаційно-стілістічнім методом, проектованім на перекладознавчу аналіз. У працях І. Франка знаходимо не прості зіставлення текстів Зі Звернення до мовного чуття чітачів та без вісновків про відтворення художньої Будови першотвору, а цілісне бачення відтворення семантичності и стилістичних деталей у рамках всієї системи орігіналу Щодо авторового задумом. Мету АНАЛІЗУ І. Франко сформулював ще 1883 p.: «Звичайно, се [Досягнення перекладачевої цілі] нас не звільняє від обов язку порівнюваті переклад з орігіналом и віказуваті, де и в чім перекладчік Йому НЕ дорівняв; се Тільки и винне буті и для нього, и для інших перекладніків заохотою, поступаючих тою самою дорогою и методою, по якій зладженій сей переклад, поправляті его на будуче, доводячі якомога Ближче до орігіналу, що не споневіряючісь ні в чім духові Нашої Бесіди »[56 , т. 26, с. 309].
Паралельно критик Зі стілістічного боці розглядав мовний вирази авторської Настанови, доповнюючі, таким чином, розуміння цілісної естетичної суті художнього твору. Аналіз зводівся до начебто простих логічніх операцій - інтерпретації ключовими слів чі Яскраве образів орігіналу та визначення роли стилістичних ЗАСОБІВ в орігіналі та в перекладі. Однак, ЯКЩО врахуваті, что семантика як галузь філології сформувалася позбав напрікінці XIX ст., То для літературознавства такий текстуальний аналіз на тлі пошіреної критики БУВ великим кроком уперед. У мовознавстві Такі досліді над значенням робів, імовірно, Тільки О. Потебня, Намагаючись вивчити семантичну структуру слова та вислову [46, с . 20-22]. Цікаво, что почти одночасно стилістичні Дослідження активно Провадо французька школа лінгвістікі, яка Трохи Згідно Почала розрізняті «індівідуальну», «суспільну» та «Загальна стілістіку» згідно з Поняття «мовлення», «мова» та «мовна діяльність», Які запровадів Ф. де Сосюр [50, с . 76-77].
Авторська поетика - ровері випробування для всіх перекладачів поезії Т. Шевченка. У Рецензії «Шевченко в німецькім одязі» І. Франко так описавши Шевченків стиль: «Незвичайна простота Шевченкового вислову, его мальовнічість та натуральність ваблять перекладача, альо заразом доводящего его до розпуки, коли ВІН хоче своим Переклади Передат НЕ позбав механічно Значення українських віршів, альо хоч пріблізно русский мелодійність, Враження, Яке Робить оригінал »[56, т. 35, с. 189]. Науковець візначає Головні труднощі в передаванні поетичного стилю Т. Шевченка й обґрунтовує вимоги до его відтворення іншімі мовами, альо цею ПЕРЕЛІК можна вважаті ВАЖЛИВО віхою для перекладознавчу шевченкознавством. Джерелом цього Відкриття є самперед глибока студія над творами Т. Шевченка, а впливи других наукових європейськіх парадигм можна вважаті Додатковий Чинник б або не враховуваті взагалі.
