к активного початку, як суб'єкта діяльності; усвідомлення своїх психічних властивостей; соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується в підлітковому і юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування та діяльності.
М.І. Лісіна, І.Т. Димитров, А.І. Сілвестрі вивчали в основному умови розвитку когнітивної боку самосвідомості, проте в їх роботах виділяється також афективна частина образу Я і вказується, що самооцінка є механізмом переробки даних уявлень на рівні афективного процесу.
Соціально-моральна самооцінка своєї особистості залежить від правильного розуміння соціальних норм і критеріїв моральної оцінки, тільки лише в процесі усвідомлення зовнішнього світу і, насамперед, соціального світу і в міру цього усвідомлення здійснюється якнайповніше і адекватне самосвідомість. Самооцінка відіграє істотну роль і в усвідомленні тотожності своєї особистості. B.C. Мерлін вказував на залежність самооцінки від оцінки випробуваного своєї соціальною групою, від його ставлення до неї.
С.Л. Рубінштейн під самооцінкою розуміє стрижневе утворення особистості, яке будується на оцінках індивіда іншими і його оцінюванні цих інших. Самооцінка розглядається у вигляді основної структури особистості. Основу самооцінки представляють цінності, прийняті особистістю і на внутриличностном рівні визначають механізм саморегуляції поведінки. У концепції С.Л. Рубінштейна самосвідомість людини є результатом пізнання, для якого потрібно усвідомлення реальної обумовленості своїх переживань. Самосвідомість пов'язано з самооцінкою, яка суттєво обумовлена ??світоглядом, визначальним норми оцінки [42].
За А.В. Захарової, самооцінка є «центральним, ядерним утворенням особистості, через призму якого, переломлюються і опосередковуються всі лінії психічного розвитку дитини, у тому числі становлення його особистості та індивідуальності» [20, с. 97]. Самооцінка розглядається як системне утворення, взаємопов'язане з факторами психічного розвитку, що є компонентом самосвідомості.
За Леонтьєву А.Н. самооцінка є одним з істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати рівню вимог оточуючих і відповідати рівню власних особистісних оцінок.
Зейгарник Б.В., Лурія А.Р., Рубінштейн С.Л., Соколова Е.Т., Федотова Е.О. розглядали особливості самооцінки при різних відхиленнях від нормального інтелектуального та особистісного розвитку.
І.І. Чеснокова під самооцінкою розуміла взаємодії двох сфер: емоційно-ціннісного самоставлення і сфери самопізнання, створюючи особливе утворення самосвідомості особистості - самооцінку, яка включається в регуляцію поведінки особистості. За допомогою самооцінки відбивається рівень знання особистістю себе і ставлення до себе, що є, на думку И.И.Чесноковой, необхідним внутрішнім психологічним умовою тотожності особистості, її константності.
Л.В. Бороздіна під самооцінкою розуміє наявність критичної позиції індивіда по відношенню до того, чим він володіє, але це не констатація наявного потенціалу, а саме його оцінка, самооцінка є самостійним елементом структури самосвідомості.
Проведений теоретичний аналіз підходів показав, що в рамках дослідження проблем самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль: вона характеризується як стрижень цього процесу, показник индивидного рівня його розвитку, інтегрує початок, його особистісний аспект, органічно включений в процес самоусвідомлення (Ананьєв Б.Г., Кон І.С., Рубінштейн С.Л., Спиркин А.Г., Столін В.В., Чамата П.Р., Чеснокова І.І.).
Самооцінка включає в себе вміння оцінити свої сили і можливості, вона дозволяє людині «приміряти» свої сили до завдань і вимог навколишнього середовища і відповідно до цим самостійно ставити перед собою певні цілі.
Таким чином, самооцінка є, однією з форм прояву самосвідомості, оціночної складової «Я-концепції», афективної оцінкою уявлення індивіда про самого себе, яка може володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси «образу Я» можуть викликати більш-менш сильні емоції, пов'язані з їх прийняттям або осудом.
Розвиток самооцінки відбувається під час усього життя людини.
У роботах Н.Є. Анкундінова, А.М. Богуш, В.А. Горбачова, К.А. Архипова, Р.Б. Стєркіної, Е.О. Смирнова, Г.Б. Тагієва підкреслюється її залежність від рівня освоєння дитиною тієї діяльності, в якій вона проявляється На думку М.І. Лисиной самооцінка є механізмом переробки знань про себе на рівні афективного процесу, тобто, механізмом «обростання» знань про себе, відповідним ставленням до самого себе. Поняття самооцінка на погляд М.І. Лисиной, є більш вузьким, ніж поняття образ самого себе.
Отчетливая самооцінка так само, як і с...