gn="justify"> Представники ситуаційного підходу до конфліктів дають свою інтерпретацію природи виникнення конфліктів і визначення конфліктності. У. Клар конфліктної особистістю називає людину, яка є учасником конфліктних взаємодій, тобто має підвищену схильність до сприйняття ситуацій як конфліктних або визначає її як схильну до конфліктного реагування на ті чи інші обставини. За К. Хорні, конфліктність може бути характеристикою невротичної особистості raquo ;, тобто людина невротично реагує на життєві ситуації, які у здорової людини не викликають конфлікту взагалі. [19, с. 44-45].
В якості ще однієї основи конфліктності девіантних підлітків виступає неадекватність сформувалися уявлень про інших, завищена самооцінка, яка не відповідає реальним можливостям людини, тенденція до самоствердження за рахунок інших. У цих випадках можливе виникнення стійкої орієнтації на переважне сприйняття негативних якостей оточуючих, переважання у відносинах негативних оцінок.
У роботах Л.І. Божович, Л.С. Славіной, Б.С. Волкова, В.І. Ілійчука конфліктну поведінку розглядається як результат внутрішніх і зовнішніх протиріч між суспільством, микросредой і самою людиною. Це результат внутрішніх і зовнішніх протиріч між потребою в самоствердженні і можливістю її задоволення, між самооцінкою і оцінкою групи, між вимогами групи і власними установками і переконаннями, тобто конфліктну поведінку виступає як схильність людини до конфлікту при взаємодії особистісних факторів і факторів зовнішнього середовища [26 , с. 113].
Конфліктність визначається як перманентна риса особистості, яка акумулюється її природними задатками і соціальним досвідом. Таке визначення можна знайти в роботах В.І. Ілійчука, Л.О. Петровської, В.І. Ващенко [26, с. 110].
конфліктостійкість - специфічний прояв психологічної стійкості, яке розглядається як здатність людини адекватно і безконфліктно вирішувати проблеми соціальної взаємодії. Структура конфліктостійкість включає такі компоненти, як емоційний, вольовий, пізнавальний, мотиваційний і психомоторний.
Тому, враховуючи те, що конфліктність і конфліктостійкість знаходяться на різних полюсах одного континууму, правомірно буде визначити структуру конфліктності як ідентичну структурі конфліктостійкість, але з протилежним знаком.
Компоненти конфліктності, таким чином, будуть мати наступний вигляд:
· емоційний компонент (стан особистості в ситуації міжособистісної взаємодії, невміння управляти своїм емоційним станом в передконфліктних і конфліктних ситуаціях);
· вольовий компонент (нездатність особистості до свідомої мобілізації сил і самоконтролю);
· пізнавальний компонент (включає рівень сприйняття провокаційних дій опонента, суб'єктивність, невміння аналізувати і прогнозувати ситуацію);
· мотиваційний компонент (відображає стан внутрішніх спонукають сил, які не сприяють адекватної поведінки в конфлікті і вирішення проблеми);
· психомоторний компонент (невміння володіти своїм тілом, управляти жестикуляцією та мімікою).
Погоджуючись з вищевказаними авторами в тому, що конфліктність є рисою особистості, первинними чинниками якої виступають природні задатки і соціальний досвід, можна припустити, що є три види психологічних детермінант підліткової конфліктності:
· детермінанти, пов'язані з психофізіологічними особливостями розвитку (перенесені травми мозку або інфекції, спадкові хвороби, відставання розумового розвитку, особливості нервової системи, зокрема, процесів збудження і гальмування);
· власне психологічні детермінанти - особливості особистості (статево особливості, ситуація внутрісімейного розвитку, рівень самооцінки, акцентуації характеру); соціальні детермінанти - фактори мікро- і макросередовища.
· Відповідно визначенню поняття конфліктність ці детермінанти включають соціальний досвід підлітка: соціальну некомпетентність (недостатній рівень способів соціального реагування), педагогічний менеджмент і, можливо, тип навчального закладу.
Дані психологічні детермінанти в різній мірою зумовлюють підліткову конфліктність, т. е. мають свою ієрархічну структуру.
На закінчення слід сказати, що науковий аналіз явищ і подій, які набувають характеру конфлікту, стає актуальним.
Особливий резонанс проблема підліткової конфліктності набула останнім часом. Це підтверджує інформація, що приводиться в ЗМІ, і збільшення кількості соціальних запитів на роботу психолога з важкими підлітками.
Знання факторів підліткової конфліктності необхідно для розвитку у підлітків навичок адекватної самооцінки, формування умі...