і джерела отримання інформації створює необхідні умови для стимулювання інтересу до вивчення цього предмета в школі, який учень може задовольнити самостійно, оскільки для читання не потрібно співрозмовник, ні слухачі, а потрібна лише книга. Оволодіння умінням читати іноземною мовою робить реальним і можливим досягнення виховних, освітніх і розвиваючих цілей вивчення даного предмета.
Читання безпосередньо пов'язане з іншими видами мовленнєвої діяльності: - з листом, оскільки і читання, і лист користуються однією графічною системою мови. При навчанні іноземних мов це необхідно враховувати і розвивати ці види мовленнєвої діяльності у взаємозв'язку з аудіюванням, оскільки в основі того й іншого лежить перцептивно-розумова діяльність, пов'язана зі сприйняттям, аналізом і синтезом. При аудіюванні слухає сприймає звукову мову, а читає - написану. При читанні, також як і при аудіюванні, має велике значення вірогідне прогнозування, яке може бути як на вербальному, так і на смисловому рівні з говорінням.
Гучне читання (або читання вголос) являє собою «контрольоване говоріння». Читання про себе являє собою внутрішнє слухання і внутрішнє промовляння одночасно [13] .В основі навчання читання англійською мовою лежить кілька методів.
Методика І.Л. Бім базується на поетапній організації навчання читання: від орієнтування в окремих діях на різних рівнях організації матеріалу (слово, словосполучення, окрема пропозиція, пов'язаний текст) до виконання цих дій та здійснення читання в цілому, причому спочатку у формі гучного читання і, потім через спеціально організований перехід - навчання читання про себе і подальшого формування в його руслі дій по розпізнаванню тексту. І.Л. Бім виділяє чотири типи вправ:
орієнтовні вправи;
виконавчі вправи першого рівня;
виконавчі вправи другого рівня;
контрольні упражненія.тіп вправ: А - орієнтують у здійсненні даної діяльності вправ, направляючі увагу учнів на окремі сторони техніки читання вголос і на розвиток окремих механізмів читання: на рівні слова на рівні словосполучення, на рівні пропозиції, на рівні пов'язаного тексту. Б - вправи, що орієнтують в техніці читання про себе. Вони, як правило, здійснюються на рівні п?? едложенія і пов'язаного тексту.
II тип вправ - виконавські на рівні тренування в читанні як опосередкованому спілкуванні. Вони здійснюються на пов'язаному тексті, припускають багаторазове повернення до нього і фіксують увагу школярів як на змістовній стороні текстів, так і способах зняття перешкод, тобто на те як читати, щоб домагатися розуміння: з опорою або на здогад або з використанням словника. Вони можуть містити різні опори: образотворчі (малюнки, шрифт), вербальні (виноски з коментарем, перекладом, синонімами).
III тип вправ - контролюючі, спеціально використовуються для визначення сформованості вміння читати. Це практично можуть бути ті ж вправи, але націлені саме на контроль, а також спеціальні тести: на множинний вибір, на відновлення пропущених слів та інші. Контролюючі вправи можуть, як би входити в програму дій з текстом, а можуть виступати і як самоцілі, наприклад, при підсумковому контролі читання в кінці роботи над параграфом.
Але найбільший вплив на подальший розвиток методики навчання читання справила методична система Майкла Уеста. Свою систему він розробив в 30-ті роки XX сторіччя для масової школи Індії і описав у книзі «Learning to Read a Foreign Language», а також в цілій серії градуйованих хрестоматій-посібників з читання англійською мовою. Основним завданням системи він вважає навчання учнів, насамперед, читання іноземною мовою.
Психологічним обгрунтування цієї системи є наступні положення:
читати можна вчити окремо від усного мовлення, у всякому разі, не на її основі;
читання є легшим видом діяльності, ніж мова;
читання на будь-якому рівні розвитку має практичну цінність, а пов'язане з цим відчуття успіху підвищує інтерес учнів до іноземної мови;
читання є основним шляхом залучення до культури народу, що вивчається.
Головною метою в навчанні читання Уест бачить розвиток навичок у вільному читанні про себе із загальним охопленням змісту, в процесі якого читає не заглиблюється в деталі. Для досягнення цієї мети непридатні види роботи, прийняті в школі: читання вголос і читання-стеження, які фіксують увагу учня на кожному слові, що перешкоджає розвитку навичок вільного, швидкого читання. Протягом всього курсу навчання зарубіжного методиста використовуються лише зв'язні, переважно цікаві тексти. Кожному з них передують предтекстовие питання, на які учні повинні знайти відповіді в процесі читання. Легкий мову текстів у...
