по III ст. н.е. в академічній Історії всесвітньої літератури до есе, присвячений окремим Письменники (среди ціх блискучії досвідів портретування - Вергілій, Горацій, Овідій, Кращі з коротких введенням у кожному Із ціх письменників), від спеціальніх робіт, у якіх вівчаються проблеми композіції, жанрової структури, сюжетосложению, топікі ї т.п. на античному матеріалі, до Цікавої Греції raquo ;, книги захоплюючіх оповідань про давньогрецькій культурі, новому Еліане raquo ;, розрахованому на молодого читача raquo ;, хоча й літній много чего зачерпни для себе - и Якщо не всегда з повідомлюваніх Фактів, ті вуж у всякому разі з думок, что організують ЦІ факти в невіпадкове ціле ї прітотожнюючі читача до вміння зауважуваті, спостерігаті, розуміті, сходити від частковий до загально. Антічність у російської поезії - особлива тема Гаспарова. Сюди ж ставлять ї переклади античних авторів, но їх настолько много ї смороду настолько значні.
Четвертий етап - переклади з давньогрецької ї римської літератури, но ї Із середньовічніх латинськи, німецькіх, французьких, італійськіх, іспанськіх літератур. Загальна Кількість авторів, Чиї твори перекладав Гаспаров, здається, наближається до півтори сотні. ОБСЯГИ переведених - много десятків друкованне аркушів. Много чего Вперше стало доступним російському чітачеві только в ПЕРЕКЛАД Гаспарова. Если привести список всех авторів, відоміх и безіменніх, Їм переведених, то ВІН здасться неправдоподібнім, особливо если взяти до уваги, что перед нами не перекладач-поденнік, Занурення только в Цю свою роботу, альо професіонал-філолог, автор багатьох найсерйозніших и виняткова трудомісткіх робіт. Серед тихий, кого перекладав М. Л. Гаспаров, - Езопа, Піндар, Вакхілід, Тимофій, Евріпід, Аристотель, Бабрій, Діоген Лаертській, Діонісіій Галікарнаській и много хто Інші. У зв'язку з ПЕРЕКЛАД Гаспарова особливо Варто віділіті ті з них, Які орієнтуються на руйнування сформовані в російській перекладацькій традиції стереотипу (найчастіше помилковості) Поданєв про того або Іншого поета.
перекладацькою практика М. Л. Гаспарова, з Якою на очах народжується теорія, характерізує его НЕ только як перекладача. ВІН тієї перекладач-перевізник, что зв язує много далеких берегів и все з одним, Із ЦІМ берегом, Преса мовою, поезією, культурою. Він Знає, что перекладаті-перевозіті можна по-різному, и є много хітрувань, щоб доставіті скоріше ї простіше коштовно Вантаж з одного берега на іншій. Альо Він Знає, чім нельзя жертвуваті ні в якому випадка - самим зв язком, что встановлює спілкування, и рівнем цього спілкування, обумовлення максимальним збереженням перекладної-перевезеної цінності. Крітікуючі нарціссічну філологію постструктуралізма ї деструктівізма, Гаспаров писав:
Для мене в цьом мире НЕ створене й Не прістосовано Нічого: мені здається, что Кожний наш крок по землі переконує нас у Цьом. Хто считает інакше, тієї, мабуть, або занадто затишно живе (зауважує ті книги, Які хочет, и не зауважує ті, Які НЕ хочет), або, навпаки, так вже замучений незручно цього світу, что вішіковує в розумі уявлюваній и считает его Єдиним або хоча б Сьогодення. Так что вместо нарціссічная філологія можна Сказати соліпсічна філологія laquo ;. А я Звіков думати, что філологія - це служба спілкування raquo ;. [29, c.121]
Если це так (а сумніватіся в цьом навряд чи коштує), то не обходиться мо Свідомо віконаті две Важка роботи - учитися мові співрозмовніка ( максимум досяжного raquo ;, - зауважує Гаспаров) i пізнаті самого себе - и через це навчання й через свое самовіраження ї самоствердження у зв'язку зі співрозмовніком, его мовою и его текстом. Стосуючісь критики як самоцілі, Гаспаров пише: Це не наука про літературу, но література про літературу lt; ... gt; Це форма самоствердження й самовіраження: статьи Бєлінського про Пушкіна або Баратінського очень мало говорять нам про Пушкіна або Баратінського, но очень багато - про Бєлінського и его послідовніків. Так і тут, імовірно, розмова про літературний репутаціях винен буті Засоба НЕ Стільки до пізнання, скільки до самопізнання raquo ;. [6, c.91]
Таке високе розуміння філології відкріває в Гаспарові високий лад думок, результати важкої роботи самопізнання й свідомість свого призначення служінню філології, так Їм что розуміється. І у своих наукових праць, и у своих публікаціях, и у своих ПЕРЕКЛАД Гаспаров Несе Цю службу спілкування. ВІН налагоджує его НЕ только Із чуж и далеким, Намагаючись наблізітіся до него й засвоїті Собі его цінності, но ї зі своим, близьким, но збіглої або незатребуванім. Щодо цього нужно буті особливо вдячний Гаспе?? рову за ту Величезне роботові, что проробів ВІН по поверненості в російську літературу багатьох десятків імен поетів и їх найбільш характерних текстів. Іноді це робиться по необхідності коротко, но Ніколи НЕ скідаючісь, що не всеоднаково, навпроти, з повним ї доб...
