лементи культури спілкування, формуються деякі загальнонавчальних вміння, здійснюється інтернаціональне, естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база (словник, мовні клеше, фрази), формуються мовні механізми. Однак це вимагає ретельної підготовки, створення особливих навчальних посібників, спеціальної професійної підготовки. В іншому випадку навряд чи можна розраховувати на його великий ефект.
Усередині існуючих організаційних форм можуть бути різні варіанти навчання іноземної мови, що відрізняються за тривалістю курсу, за термінами і характером його початку і завершення. З позиції прогностичної функції методики як науки досить перспективною є ідея створення інтеграційних курсів навчання з включенням в них іноземної мови, наприклад:
а) курсу взаємопов'язаного навчання рідної та іноземних мов (з I кл.);
б) інтегративного курсу іноземної мови і предметів художнього циклу (ІЗО, музика).
Все це пошуки наявних резервів підвищення якості та результативності навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дітям легше оволодіти основами іншомовного спілкування.
В інтенсивних методах велику методичну цінність представляють використання зв'язного фабульного тексту, різноманітність способів і багаторазовість пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи і т.д. При інтегруванні положень інтенсивності методів у систему шкільного навчання необхідно враховувати наявність у кожному учнівському колективі некомунікативних типів школярів, а також недостатньо володіють методичною майстерністю вчителів.
Отже, важливо створювати диференціальні і індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне поєднання всіх форм роботи: індивідуальну, самостійну, парну, групову являє собою важливий засіб підвищення якості навчання і виховання школярів, дозволяє краще враховувати їх індивідуальні відмінності, сферу інтересів.
Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і забезпечити кожному учневі можливість досягти планований результат. Навчання робить вкрай активним більш широке впровадження елементів самонавчання і взаємонавчання.
Перспективними є спроби створення навчальних програм з використанням комп'ютерів і відеозаписів, і впровадження їх у практику школи. Інтесіфікація навчання як одна з важливих сучасних тенденцій, диктує необхідність модифікувати урок іноземної мови - перетворювати його в урок - екскурсію, в урок - конференцію, урок - телеміст. Особливе значення має вихід в інші практичні види діяльності, в процесі яких відбувається реальне іншомовне спілкування. Такий вихід може здійснюватися:
а) на внутрішкільному рівні - при реалізованому спілкуванні з зарубіжними гостями, зустрічах типу КВК;
б) на міжшкільному рівні - організація листування іноземною мовою, олімпіад, фестивалів, днів іноземної мови;
в) на позашкільній рівні - в процесі включення школярів у реальну трудову діяльність.
Очевидно, що планований кінцевий результат навчання іноземної мови може бути досягнутий, якщо будуть покращені умови навчання і якщо школярі на ділі будуть відчувати, що від них реально потрібно практичне володіння іноземною мовою.
Аспект методики викладання іноземної мови, в якому досліджуються прийоми ознайомлення вивчають мову з новою для них культурою, називається лінгвокраїнознавство.
У науковому розумінні культурою називають сукупність результатів і процесів будь-якої соціальної діяльності людини і протиставляють її природі, тобто сукупності зовнішніх, що не залежать від людини умов його існування. Таким чином, навколишнє людини дійсність дана у вигляді природи і культури [Верещагін, Костомаров, 1980, с. 103].
Широкий культурологічне тло сприяє як розвитку лінгвістичних навичок і умінь (збагачення лексики, навик перекладацької діяльності, вміння працювати з фразеологізмами), так і знайомить учня з конкретними аспектами іншомовної культури. Такий період дозволяє зняти багато труднощів, з якими стикаються учні.
Якщо порівняти дві національні культури, то можна зробити висновок, що вони ніколи не збігаються повністю. Це випливає з того, що кожен складається з національних та інтернаціональних елементів. Для кожної культури сукупності цих елементів будуть різними. Для наочності зобразимо в графічній формі (Схема 1, Додаток 1).
Нехай коло являє собою сукупність елементів, складових культури. Області, позначені літерами а і б, позначають приватні культурні елементи (національне в культурі), а область аб символізує загальні елементи в двох культурах (інтернаціональні). Оскільки між мовою і культурою є паралелізм, слід говорити про національних та ін...
