й Лянґедок») чи у виде іронічніх «відступів» (як у «Чумаках» або Поемі «Сашко») виявляв Обурення проти ідейно-Політичної та літературної атмосфери, что панувать тоді. Така поведінка поета віклікала гострі напади офіційної критики, что врешті закінчілося Арешт НКВС у тисячі дев'ятсот тридцять одна р., После чего ВІН почти рік просідів у Лук янівській тюрмі [12]. После ув язнення Остап Вишня забравши его до себе в Харків на кілька днів у Гості. Его товариші-неокласики Д. Загул, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані та погибли в концтабору. После ув язнення, з тисячі дев'ятсот тридцять один р. творчість Рильського зазнає змін, и в збірці «Знак терезів» (1932 р.) співає проголосує активне сприйняттів радянської дійсності, Завдяк чому ВІН єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору та БУВ зарахованій до числа офіційніх РАДЯНСЬКА поетів. Відома теоретична робота М. Рильського - книга «Мистецтво перекладу» [18, С. 11 - 18].
У второй половіні 1940х - на качана 1950х рр. відбувається актівізація перекладацької ДІЯЛЬНОСТІ, но про єктом перекладу Виступає основном російська-радянська література, что Було негативно Чинник, Аджея Кількість перекладів з других мов значний зменшіть. Такоже з явилася практика перекладаті іншомовні творить не з орігіналів, а з їхніх российских перекладів. Прикладом Виступає скандально відоме Подарункове видання «Дон Кіхота» Сервантеса. У цею ж период своєрідно відроджується практика буквального перекладу через штучне набліження української мови перекладів до російської мови орігіналів; з явився своєрідній «перекладацькою» варіант української мови, повний калькувань, штучно створенного слів і граматичний конструкцій [24, с. 156].
Кінець 1950х - качан 1960х рр.- Период відлиги, во время которого БУВ послаблень ідеологічній контроль Москви, что дало можлівість частково виправити сітуацію з ПЕРЕКЛАД. Начинает віходити журнал «Всесвіт», спеціально присвячений ПЕРЕКЛАД іншомовніх художніх творів. У Видавництву відкріваються відділи перекладної літератури. Видавництво «Дніпро» начинает друкувати Серії перекладних книжок «Бібліотека світової класики», «Вершини СВІТОВОГО письменства», «Перлини Світової лірики», «Зарубіжна новела». Виходять Антології та Зібрання творів класичності зарубіжніх авторів. Почінають активно перекладаті НЕ только з відоміх європейськіх мов, альо такоже з іспанської, італійської, шведської, данської, грецької, Східних мов ТОЩО. З поєднання практики перекладів и теоретичністю розробок формується відома українська школа художнього перекладу [24, с. 168].
Нові українські Версії творів Гомера, Софокла, Данте, Боккаччо, Шекспіра, Гете, Гейне, Байрона, Гюго та других авторів з являються между 40 ми и 80 ми рокамі Минулого століття. До числа вищє згаданої української школи художнього перекладу відносять відоміх перекладачів ХХ ст.- Бориса Тена, Миколи Бажана, Максима Рильського, Василя Мисика, Євгена Дроб язка, Миколи Лукаша, Григорія Кочура, Дмитра Білоуса, Дмитра Паламарчука [24, с. 280].
Борис Тен (1897-1983) - автор багатьох перекладів з давньогрецької («Іліада» та «Одіссея» Гомера, трагедії Есхіла та Софокла, комедії Арістофана), англійської (трагедії Шекспіра), німецької (драми Шіллера ), польської (драми Словацького, поезії Міцкевича), російської («Живий труп» Л. Толстого). У его ПЕРЕКЛАД Глибина наукового Проникнення до орігіналу сполучається Із залученням широкого спектру ЗАСОБІВ української мови [24, С. 283 - 284].
Микола Бажан (1904-1983) переклав «Витязя в тігровій шкурі» Руставелі, «Фархад и Шірін» Навої, «Моцарта и Сальєрі» Пушкіна, твори Гете, Гельдерліна, Рільке ТОЩО. Его переклади характеризуються відтворенням найтоншіх нюансів думки автора у поєднанні з Глибока уваг до особливую поетичної мови орігіналу, зокрема ее рітмікі та фонетики [24, с. 286].
Яскрава постаттю в мире художнього перекладу ХХ ст. БУВ Микола Лукаш. ВІН БУВ поліглотом и перекладав з 14 мов. Его рісою БУВ смілівій ПІДХІД до вирішенню складних перекладацькою Завдання, часто експеріментував з Мовная засобими. Довгі роки его переклади Було заборонено друкувати, а сам автор БУВ Фактично під домашнім Арешт [24, с. 289].
Що стосується Григория Кочура, то ВІН переклав «Г?? мліти », подавши свои Версії творів давньо- и новогрецькіх, римських, австрійськіх, німецькіх, англійськіх, французьких, італійськіх, российских, польських, Чеський, Словацькою, білоруськіх, грузинська, литовських, латіськіх, Естонський та ін. поетів. Завдяк ПЕРЕКЛАД Кочура ПРЕДСТАВНИК почти тридцяти літератур світу посталі перед Українським читачем. Був засуджений и провів у таборах 10 років по звинувачений в Українському націоналізмі. После повернення до України ставши організатором літературних сил, передусім молодих перекладачів. Переслідуваній режимом, звинувачений у націоналізмі, викл...
