ше, ніж у молодшому шкільному віці. Разом з тим у підлітків з'являється інтерес до всіляких способів поліпшення своєї пам'яті.
Паралельно зростанню йде поступове поліпшення безпосереднього запам'ятовування, причому швидше, ніж опосередкованого. Разом з цим від дошкільного до молодшого шкільного віку зростає розрив між продуктивністю безпосереднього (шляхом заучування) і опосередкованого запам'ятовування (запам'ятовування з використанням певних прийомів, засобів). Далі вже в юнацькому віці приріст продуктивності безпосереднього запам'ятовування сповільнюється, і одночасно з цим збільшується продуктивність запам'ятовування опосередкованого.
У підлітковому і ранньому юнацькому віці дуже активно розвиваються навички читання, монологічна і письмова мова. З п'ятого по дев'ятий класи читання розвивається від уміння читати грамотно, побіжно і з виразом до вміння декламувати напам'ять. Монологічне мовлення поліпшується по-іншому: від переказування невеликого твору або уривка з тексту до самостійної підготовки усного виступу, вміння міркувати, висловлювати і аргументувати свої думки. Письмова мова поліпшується від уміння письмово викладати що-небудь до самостійності в написанні твору на певну або довільну тему.
Комунікативні здібності учнів такі, як уміння контактувати з малознайомими людьми, отримувати їх розташування і взаєморозуміння, досягати намічених цілей, формуються і розвиваються у спілкуванні. У трудовій діяльності активно йде процес становлення практичних умінь і навичок, які в майбутньому можуть знадобитися для вдосконалення професійних здібностей.
Підлітковий вік є цілком сенситивним для розвитку всього цього комплексу різноманітних здібностей, і глибина практичного використання наявних тут можливостей впливає на індивідуальні відмінності, які до кінця цього віку збільшуються.
Відмінною особливістю перехідного періоду є наявність готовності і здатності до різних видів навчання, як практично (трудові вміння та навички), так і теоретично (вміння роздумувати, міркувати, оперувати поняттями). Саме в підлітковому віці з'являється схильність до експериментів, що виражається, зокрема, в небажанні вірити всім і вся. Підлітки показують підвищену допитливість, пов'язану з прагненням все перевірити самостійно, особисто упевнитися в доподлинности фактів. Підлітковий вік виявляє підвищену інтелектуальну активність, яка підстьобує не тільки однієї природної в цьому віці допитливістю, а й бажанням розвинути і показати всім оточуючим свої успіхи і здібності, роздобути з їхнього боку високу оцінку.
Також хочеться відзначити проблему мотивації школярів до навчання. Не відчуваючи інтересу до предмета, учень не буде ретельно займатися, тому роль такого компонента навчальної діяльності, як мотивація, настільки очевидна.
мотиваціяия є цілий комплекс побудників. Саме вона визначає, стимулює, спонукає людину до вчинення будь-які дії, включеного в обумовлену цієї мотивацією діяльність. Що стосується мотивації, то вона може бути розглянута як спонукання, що викликає активність організму і визначає її спрямованість. Також мотивація - це процес утворення, формування мотивів. Характеристикою мотивації є процес, який стимулює і підтримує поведінку на певному рівні. Якщо вчителю вдається сформувати потрібні мотиви, навчальна діяльність стає важливою для учня, що сприяє його більш старанної навчанні.
Для учнів різного віку не всі мотиви в однаковій мірі є побудниками. Одні з них є головними, пріоритетними, інші - не настільки важливими, додатковими, які завжди підкоряються провідним мотивам. Навчальна діяльність викликається двома типами мотивів: перший пов'язаний з утриманням та процесом навчання, а другий визначається системою відносин між дитиною і навколишньою реальністю. До першого належать пізнавальні інтереси дітей, їх потреба в інтелектуальній активності і оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями; другий пов'язаний з бажанням дитини спілкуватися з оточуючими людьми, отримати їх оцінку і схвалення, з потребою учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин. Розуміти, що обидві ці категорії мотивів потрібні для успішного здійснення і навчальної, і будь-який інший діяльності.
Закономірно, що під впливом різних мотивів різні учні мають різний рівень мотивації. Високий ступінь мотивації означає добре володіння та оперування навчальним матеріалом в рамках шкільної програми, відмінну успішність по предмету [13, 3]. Також учні з високим рівнем мотивації, як правило, стійко активні на уроках, ініціативні і самостійні. Часто предмет, до якого ці учні виявляють високий рівень мотивації, є улюбленим. Вільний час такі учні часто можуть присвятити більш детального вивчення предмета.
При середньому рівні мотивації ми спостерігаємо по...