ліджуваного матеріалу, сформульованого у вигляді запитань і відповідей, або у вигляді викладу нових завдань, або у вигляді вправ.
Тепер перейдемо до видів проблемного навчання. Виділяють три види проблемного навчання за типом реалізованої творчої діяльності: наукова творчість; практична творчість; художня творчість.
Наукове творчість заснована на постановці і вирішенні теоретичних навчальних проблем. Практичне творчість базується на постановці та вирішенні практичних навчальних проблем. Художня творчість - це художнє відображення дійсності на основі творчої уяви, що включає літературні твори, малювання, написання музичного твору, праця та інші. Всі види проблемного навчання характеризуються наявністю репродуктивної, продуктивної і творчої діяльності учнів, наявністю пошуку і розв'язання проблеми. Проте перший вид проблемного навчання найчастіше використовується на теоретичних заняттях, де організовується індивідуальне, групове або фронтальне рішення проблеми. Другий - на лабораторних, практичних заняттях, на предметному гуртку, на факультативі, на виробництві. Третій вид - на визначених і позаурочних заняттях. Останні два види проблемного навчання характеризуються рішенням, головним чином, індивідуальних або групових навчальних проблем.
Таким чином, можна виділити ознаки проблемного навчання.
. Специфічна інтелектуальна діяльність учня по самостійному засвоєнню нових понять шляхом вирішення навчальних проблем, що забезпечує свідомість, глибину, міцність знань і формування логіко-теоретичного та інтуїтивного мислення.
. Проблемне навчання - найбільш ефективний засіб формування світогляду, оскільки в процесі проблемного навчання складаються риси критичного, творчого, діалектичного мислення.
. Зв'язок з практикою і використання життєвого досвіду учнів при проблемному навчанні виступають не як проста ілюстрація теоретичних висновків, правил (хоча це і не виключається), а головним чином як джерело нових знань і як сфера докладання засвоєних способів вирішення проблем у практичній діяльності. З цієї причини зв'язок з життям служить найважливішим засобом створення проблемних ситуацій і (безпосереднім або опосередкованим) критерієм оцінки правильності рішення навчальних проблем.
. Систематичне застосування вчителем найбільш ефективного поєднання різноманітних типів і видів самостійних робіт учнів. Зазначена особливість полягає в тому, що вчитель організовує виконання самостійних робіт, що вимагають як актуалізації раніше придбаних, так і засвоєння нових знань і. способів діяльності [10, с. 72].
. Проблемне навчання визначається дидактичним принципом індивідуального підходу. При проблемному навчанні індивідуалізація обумовлена ??наявністю навчальних проблем різної складності, які кожним учнем сприймаються по-різному. Індивідуальне сприйняття проблеми викликає відмінності в її формулюванні, висунення різноманітних гіпотез і знаходження тих чи інших шляхів їх докази.
. Динамічність проблемного навчання (рухлива взаємозв'язок його елементів). Ця особливість обумовлена ??динамічністю самої проблеми, в основі якої завжди лежить протиріччя, властиве кожному явищу, факту дійсності. Динамічність проблемного навчання полягає в тому, що одна ситуація переходить в іншу природним шляхом на основі закону взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх речей і явищ навколишнього світу. Як вказують дослідники, в традиційному навчанні динамічності немає, замість проблемності там переважає «категоричність».
. Висока емоційна активність учнів, яка обумовлена, по-перше, тим, що сама проблемна ситуація є джерелом її збудження, і, по-друге, тим, що активна розумова діяльність учня нерозривно пов'язана з чуттєво-емоційною сферою психічної діяльності. Самостійна розумова діяльність пошукового характеру, пов'язана з індивідуальним «прийняттям» навчальної проблеми, викликає особисте переживання учня, його емоційну активність [10, с. 100].
. Проблемне навчання полягає в тому, що воно забезпечує нове співвідношення індукції і дедукції та нове співвідношення репродуктивного і продуктивного засвоєння знань.
Перші три особливості проблемного навчання мають соціальну спрямованість (забезпечують міцність знань, глибину переконань, уміння творчо застосовувати знання в житті). Решта особливості носять спеціально-дидактичний характер і в цілому характеризують проблемне навчання.
Отже, вивчивши психолого-педагогічну літературу з питань проблемного навчання, було з'ясовано, що проблемним воно називається не тому, що весь навчальний матеріал учні засвоюють лише шляхом самостійного вирішення проблем і «відкриття» нових понять. Тут є і пояснення вчителя, і репродуктивна діяльність вчителя, і постановка завдан...