припускає, насамперед активне і позитивне участь самого наступника - без його мотивації і зусиль найдосконаліший план розвитку приречений на невдачу. Керівництво організації має добре уявляти, що робота над планом розвитку вимагає від наступника значних додаткових, в порівнянні із звичайною роботою на посаді, витрат часу, інтелектуальних і фізичних зусиль, і думати про те, як мотивувати конкретного співробітника на активну участь у програмі розвитку. Найбільш сильним мотиватором є можливість зайняти в перспективі одну з ключових посад, проте не слід забувати про інші інтереси і потребах співробітника. Потенційними мотиваторами можуть бути бажання вдосконалюватися в займаної посади, інтерес до придбання нових знань і навичок.  
 При оцінці придатності кандидата на посаду встановлюється ступінь відповідності його знань новій посаді, а, отже, і обсяг додаткової підготовки. Професійно-кваліфікаційна модель керівника відповідає змісту програми підготовки фахівця, включеного в резерв, в залежності від рівня знань конкретного фахівця. При розробці програми навчання приймаються до уваги моделі керівників за посадами, особливості учнів і перспективи їх зростання. Підготовка кандидата може бути організована в наступних основних формах: 
  індивідуальна підготовка під керівництвом вищестоящого керівника; 
  стажування на посаді; 
  навчання в інститутах підвищення кваліфікації. 
  При роботі з резервом необхідно творчо застосовувати форми і методи підготовки результат з умов і специфіки підприємства [11, с.44]. 
  Для підготовки резерву розробляються три види програм: 
  загальна програма включає теоретичну підготовку; 
  спеціальна програма передбачає поділ всього резерву за спеціальностями та їх підготовка поєднує теоретичну і практичну частини 
  індивідуальна програма включає конкретні завдання з підвищення рівня знань, навичок і вмінь для кожного фахівця, зарахованого в резерв. 
  На курси підвищення кваліфікації для підготовки резерву керівників доцільно направляти працівників, оцінених за рекомендованим рівнем за наступними критеріями: 
  ступінь мотивованості; 
  особистісний потенціал; 
  характер підготовки; 
  творчі здібності; 
  залишилися роки до виходу на пенсію - 10-20 років. 
  І, нарешті, заключний етап - призначення резервіста на посаду. 
				
				
				
				
			  У разі звільнення ключовій посаді (завчасно до її фактичного звільнення) керівництво організації проводить обговорення готовності наступників і приймає рішення про призначення. При визначенні готовності наступника враховуються результати реалізації плану розвитку; робота в займаної посади за підсумками атестації, яка ставить своєю метою об'єктивно визначити ділові якості фахівців, зробити висновки про їх відповідність посаді керівника; авторитет в організації у підлеглих, колег і керівників; зрілість. Хоча рішення про готовність зайняти ключову посаду є кульмінацією всього процесу підготовки кандидата, досі не існує «наукових» методів, полегшують прийняття цього рішення. Знання людей, досвід, інтуїція керівників є факторами, що визначають якість цього рішення. У той же час, здійснення постійного контролю за розвитком наступників, регулярне узагальнення інформації про їхні досягнення і недоліки дозволяє зробити це рішення більш обгрунтованим [12, с.15]. 
  При цьому після призначення наступника на нову посаду починається більш важкий період - період адаптації. 
  Таким чином, можна побачити поетапно, як будується робота кадрового резерву. 
   1.3 Основні показники ефективності управління кадровим резервом 
   Основним критерієм оцінки ефективності управління кадровим резервом є успіх підрозділу, тобто ступінь виконання поставлених перед ним завдань. У той же час можна припустити ряд спеціальних показників, використовуваних для оцінки результатів роботи з резервом. 
  Такими показниками є наступні. 
 . Результуюча оцінка: 
  Розраховується діленням суми фактичних оцінок по кожному з блоків оцінної таблиці на число оцінок. 
  Список блоків: 
  об'єктивні дані; 
  психологічні риси особистості як індивідуальності; 
  поведінку в структурі в міжособистісних відносин; 
  професійні знання; 
  професійні риси особистості; 
  рівень суб'єктивного самоконтролю; 
  ефективність професійної діяльності;