gn="justify"> Пошуки адекватних форм призвели до колективної форми організації семінарського заняття за принципом «круглого столу». На такому семінарі здійснюються співробітництво і взаємодопомогу, кожен студент має право на інтелектуальну активність, зацікавлений у досягненні спільної мети семінарів, приймає участь у колективній виробленні висновків і рішень.
Найбільш адекватно принцип «круглого столу» реалізується на семінарі-дискусії. Семінар-дискусія - діалогічне спілкування учасників, в процесі якого через спільну участь обговорюються і вирішуються теоретичні та практичні проблеми курсу. На обговорення виносяться найбільш актуальні проблемні питання досліджуваної дисципліни. Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які здобуваються студентами на лекціях і в самостійній роботі.
Існує особлива форма семінарських занять - семінар-дослідження, який найчастіше застосовується при читанні спецкурсу. На початку семінару за пропозицією викладача студенти утворюють невеликі групи, які отримують список проблемних питань по темі заняття. Студенти обмінюються думками, готують виступ, група виділяє доповідача. Наприкінці заняття викладач підводить підсумки і оцінює роботу студентів.
Лабораторні роботи.
Лабораторні заняття (від лат. «labor» - праця, робота, трудність) інтегрують теоретико-методологічні знання та практичні вміння та навички студентів в єдиному процесі діяльності учбово-дослідницького характеру. Лабораторні роботи мають яскраво виражену специфіку залежно від навчальної спеціальності. Тому в кожному конкретному випадку доречні приватні методичні рекомендації.
З общепедагогических рекомендацій відзначимо наступні.
Спільна групова діяльність - одна з найефективніших форм. Важливо так ставити практичні завдання, щоб вони вели студентів до поглибленої самостійної роботи, активізували розумову діяльність.
Найважливішою стороною будь-якої форми практичних занять є вправи. Основа у вправі - приклад, який розбирається з позицій теорії, розвинутої у лекції. Проводячи вправи зі студентами, слід спеціально звертати увагу на формування здатності до осмислення і розуміння.
. 3 Самостійна робота
Самостійна робота студентів (СРС) поряд з аудиторного представляє одну з форм навчального процесу та є суттєвою його частиною. Самостійна робота - це планована робота студентів, що виконується за завданням і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі.
СРС призначена не тільки для оволодіння кожної дисципліною, а й для формування навичок самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій, професійній діяльності. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота завершує завдання всіх видів навчальної роботи. Самостійна робота формує самостійність не тільки як сукупність умінь і навичок, але і як рису характеру, що грає істотну роль у структурі особистості сучасного фахівця вищої кваліфікації.
Робота повинна систематично контролюватися викладачами. Основою самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. При розподілі завдань студенти отримують інструкції по їх виконанню, методичні вказівки, посібники, список необхідної літератури.
У вузі існують різні види індивідуальної самостійної роботи - підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів, завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі - виконання дипломного проекту.
Групова робота підсилює фактор мотивації і взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.
Співвідношення часу, відведеного на аудиторну і самостійну роботу, в усьому світі становить 1: 3,5. Самостійна робота сприяє поглибленню і розширенню знань; формуванню інтересу до пізнавальної діяльності; оволодінню прийомами процесу пізнання; розвитку пізнавальних здібностей. Саме тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки фахівців.
Сформовані освітні форми навчальної діяльності студентів у вузі - лекції, практичні, лабораторні заняття, семінари - обумовлюють форми самостійної роботи та види домашніх завдань. Система контролю також закладає основи для її орієнтації.
На лекції викладач рекомендує студентам літературу і роз'яснює методи роботи з підручником і першоджерелами. Семінарські та проектні завдання повинні бути розраховані на вдосконалення вмінь пошуку оптимальних варіантів відповідей, розрахунків, рішень. Самостійна робо...