В. Набокова в даному невеликому спотворенні, тим більше що перекладачеві вдалося привнести в англійський текст звукоизобразительного ефект, викликаний тими ж приголосними "л" і "Т" російського слова. p> На закінчення слід, мабуть, відзначити деякі місця, переклад яких, виконаний В.В. Набоковим, істотно відрізняється від версії Д.С.Лихачева, про що не згадується в перекладацьких коментарях. Так, наприклад, слова Всеволода "А мої ти куряне св'домі к'меті", трактуються Д.С. Лихачовим як "А мої-то куряне - досвідчені воїни", перекладається Набоковим як "А мої-то куряне - знамениті воїни (famous knights) ". Пропозиція "Шкода бо йому милого брата Всеволода" ("бо жаль йому милого брата Всеволода ") перекладається як" турбується він (he is anxious about) про милого брата Всеволода ".
Одне з "Темних місць" "Слова" "І схотят ю на ліжко, і рек '"(вид. 1800 р.), прочитується як" і з хотію на дах, а т'і рек '"(вид. 1950 р.) і інтерпретується Лихачовим як" [був прибитий литовськими мечами] на кров зі своїм улюбленцем, а той і сказав ", переведено Набоковим "[і впав] на криваву траву [немов?] з коханою (a beloved one) на ліжко. І [Боян] сказав ". В іншому місці замість читання Лихачова "Копія співають! /На Дунаї Ярославнин' глас ся слишіт' "Набоков зберігає мусінскую розбивку рядків на предложения: "Копія співають на Дунаї. Ярославнин' глас слишіт' ". p> Цікаво відзначити, що В.В. Набоков використовує різні англійські написання для згадуваного в початковому тексті слова "Дунай" - традиційне Danube, там, де слово це означає певне географічне поняття ("затворів' Дунаю ворота "," суди виряджаючи по Дунаю "і" д'віці поють на Дунаи "), і транслітерацію російського слова Dunay в тому випадку, коли, з точки зору перекладача, йдеться не про конкретну річці, а про сторонній художньому образі взагалі.
Таким чином, навіть ті деякі спостереження перекладацького процесу роботи Набокова над "Словом о полку Ігоревім", які були наведені вище, безсумнівно, свідчать про надзвичайно високого ступеня художньої точності, досягнутої перекладачем, що є в першу чергу ідеальним читачем. Набоков навіть у своїх відступах від вихідного тексту залишився вірний оригіналу. br/>
В§ 2. Поема В«Євгеній ОнєгінВ»
Думати про те, якими очима читач сприймає зроблений переклад, - борг кожного поважаючого себе перекладача. Мова А.С. Пушкіна через сто п'ятдесят років після його смерті вже здається сучасним російським застарілим. Тоді і сучасний зарубіжний читач повинен сприймати "Євгенія Онєгіна" відповідно.
Тобто було б зовсім безглуздо передавати мову Тетяни Ларіної, яка жила в Росії першої половини Х1Х століття, промовою сучасної англійки з Лондона. Це не дало б читачеві вірного уявлення ні про саму Тетяні, ні про творі в цілому.
Ще одна деталь. Роман А.С. Пушкіна написаний звичним для російськомовного читача віршованим розміром - чотиристопним ямбом. Але такий розмір звичайний тільки для росіян, а для людей, вихованих на інший літературної традиції (наприклад, ісландських сагах, або поемах Гомера) такий спосіб римування здався б вигадливим і недоступним для сприйняття.
Тому при такому педантичному підході, коли перекладач прагне зберегти свій переклад еквіметрічним, іноді виникає мимовільна (можна навіть сказати, підсвідома) підміна.
Зрозуміло, щоб відтворити роман А.С. Пушкіна від перекладача потрібно не тільки величезна любов до цього письменника і його віршам, але й неабияка літературна ерудиція або навіть особливого роду "чуття" на стилістичні, фонетичні та інші нюанси. Фахівців такого рівня трохи в будь країні. У Росії можна було б назвати С. Я. Маршака. p> Доречно буде навести коротку історію перекладів "Євгенія Онєгіна" на англійську мову.
Вперше роман був переведений з російської віршами в 1881 році. У Лондоні його переклав і опублікував Генрі Сполдінг (Spalding). p> Другий переклад Клайва Філіпса Воллі (Wally) вийшов у світ в 1904 році. p> У 1936 році в Нью-Йорку вийшов переклад Беббет Дейч (Deutsch). p> Рік тому там же "Євгеній Онєгін" був опублікований переклад Олівера Елтона (Elton). p> Тоді ж у Каліфорнії вийшов переклад Даротеі Пралл Радін (Dorothea Prall Radin) і Джорджа Патріка (George Patrick). p> У Нью-Йорку в 1963 році Уолтер Арндт (Arndt) опублікував власний переклад роману. Цей переклад, правда, відрізняла деяка поверховість і "популярність".
Рік наступний був для "Євгенія Онєгіна" - як ніколи англійською мовою - вдалим. Вийшло відразу два "Євгенія Онєгіна": У перекладі В.В. Набокова (у Нью-Йорку) і в перекладі Юджина М. Кейда (Kayden), штат Огайо.
У 1965 році видавництво "Penguin" тепер вже масовим тиражем випустило заново перероблений і оновлений переклад Беббет Дейч.
З усього цього досить значного списку перекладів "Онєгіна" слід проаналізувати переклад В.В. Набокова. p> Детально охарактеризуємо тільки цю роботу, а при аналізі інших довіримося думку ...
