розробку цілої системи параметрів, за якими можуть здійснюватися диференціація навчання і всередині неї індивідуальний підхід до школярів. У науковій школі Н.А. Менчинской були виділені педагогічні та психологічні показники навчальної роботи дітей. До педагогічних ставилися такі показники, як темп засвоєння матеріалу, успішність виконання навчальних завдань, типи і кількість помилок у цих завданнях, рецидиви помилок. До психологічних були зараховані такі особливості розумової діяльності, як гнучкість, ригідність мислення, широта, вузькість перенесення засвоєних знань, продуктивність/репродуктивність підходу школярів до нової задачі, співвідношення операцій аналізу і синтезу в розумовій діяльності та ін Другий ряд показників визначає процесуальні особливості навчання різних дітей і дає підстави для корекції роботи одних з них і підтримки інших. Однак суворої експериментальної перевірки побудови групової роботи на основі сукупності цих параметрів не було. p align="justify"> Е.А. Пєвцова, І. Унт та ін розглядають диференціацію навчання, як процес спрямований на розвиток здібностей, інтересів школярів, на виявлення їх творчих можливостей. При цьому відбувається поділ навчальних планів, програм з різних напрямків наукового знання і діяльності людини. І.М. Чередов бачить у диференціації навчання спосіб оптимального поєднання фронтальної, групової та індивідуальної організації навчального процесу. У багатьох роботах (М.Д. Виноградова, В.А. Кольцова, Х.Й. Лійметс, А.В. Мудрик, Г.І. Щукіна та ін) диференціація розглядається як найважливіший фактор розвитку пізнавальної активності учнів. [16]
У методичному аспекті проблема диференціації навчання розглядається в роботах Ю.І. Діка, В.М. Монахова, А.А. Кузнєцова, М.В. Рижакова, С.А. Бешенкова, Г.В. Дорофєєва, М.М. Петрової, В.В. Фірсова, В.А. Орлова, сб Суворовой, Л.В. Кузнєцової та ін Диференціація навчання в цих дослідженнях розуміється як організація та методика навчання, "при якій кожен учень, опановуючи деяким мінімумом загальноосвітньої підготовки, що є загальнозначущої і забезпечує можливість адаптації на постійно змінюються життєвих умовах, отримує, право і гарантовану можливість приділяти переважну увагу тих напрямках, які найбільшою мірою відповідають його уподобань ". [17]
Концепція диференціації навчання виходить з того, що "диференціація виступає як визначальний фактор демократизації та гуманізації системи освіти". У даній роботі сформульовані основні цілі диференціації освіти, зумовлені з трьох позицій:
З психолого-педагогічної точки зору мета диференціації - індивідуалізація навчання, заснована на створенні оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів і здібностей кожного школяра.
Цілі індивідуалізації:
В· облік індивідуальних відмінностей для кращої реалізації загальних, єдиних для всіх цілей навчання;