тій діяльності, яка їм цікава і відповідає їх запитам. У кожній групі є дуже популярні хлопці. Вони і є лідерами. Характерна риса малих неформальних груп - почуття взаємної симпатії [34, 118].
Малі неформальні групи часто нестійкі за своїм складом. Якщо відносини в мікрогруп з якихось причин не склалися, то група або розпадається, або хтось з неї виходить. Одночасно хлопці можуть бути членами кількох мікрогруп. Зустрічаються діти, яких для спілкування ніхто не вибирає. Такі хлопці хоча і є членами колективу, але фактично не беруть участь у його житті. Дитина глибоко переживає такий стан в колективі, і завдання педагогів полягає, насамперед, у з'ясуванні причин появи таких відкинутих учнів. Відповідно до виявлених причинами і намічаються шляхи виховної роботи з колективом і такими школярами. Найчастіше серед відкинутих зустрічаються діти, які за своїми особистими якостями не влаштовують членів колективу.
Будучи членом дитячого співтовариства: виховного колективу і одночасно мікрогрупи, дитина відчуває на собі подвійний вплив. Школярі збагачуються морально за умови, якщо і колектив, і мікрогрупах живуть багатим суспільно цінною життям. У такому випадку виховний колектив збагачується за рахунок мікрогруп, а ті в свою чергу орієнтуються у своїй діяльності на завдання, що стоять перед загальними колективом. Зустрічаються неформальні групи, які організовуються на нездорових моральних засадах, мають негативну спрямованість. Такі мікрогрупи вимагають особливої ??системи виховної роботи і з самою групою, і з колективом всіх школярів.
Вчителю, класному керівнику необхідно добре знати неформальну структуру дитячого співтовариства, щоб скоординувати її дії з формальною структурою. Дії цих двох структур в дитячому виховному колективі мають бути спрямовані на розвиток здорової колективного життя, на виховання духовно багатої і морально досконалої особистості кожного школяра.
Розвинуте дитяче співтовариства представляє собою необхідну умову самоствердження особистості. Йому притаманні спільність цілей і адекватність мотивів предметно-практичної спільної діяльності, спрямованої на користь суспільства, турбота про загальний результат, певні організація і характер спілкування, широка система колективних зв'язків. Найбільш розвинені форми взаємовідносин дітей створюються в процесі цілеспрямованої організації їх соціально-схвалюваної діяльності: навчальної, організаційно-громадської, трудової, художньої, спортивної та ін При цьому надання основних типів діяльності дітей певної цільової спрямованості, соціальної значимості дозволяє не тільки формувати відносини дітей всередині вікових груп, але й будувати їх на єдиній основі. Поєднання взаємовідповідальності, з одного боку, а з іншого - необхідність прояву самостійності в організації та здійснення просоціальной діяльності забезпечує умови для розвитку справжньої самостійності. Максимальний розвиток самодіяльності дітей виступає визначальною ознакою розвинутого дитячого колективу.
Соціально визнається діяльність як засіб формування дитячого співтовариства і певних відносин його членів може бути реалізована в тому випадку, якщо вона відповідним чином організована
[29, 117].
Це повинна бути така організація, за якої:
а) діти різного віку виконують окремі частини загального завдання, то...